Сидерати – це спеціальні культури, які садять з метою відновлення стану ґрунту або надання йому конкретних властивостей. Вони грають свою роль в двох актах. Спочатку сидерати рослинною масою захищають від бур’янів, вітрів і насичують ґрунт мікроелементами в процесі вегетації. Потім їх зрізають і використовують насичені мінералами стебла в якості добрива. Їх закладають в землю або залишають на поверхні у вигляді мульчі.
В якості сидератів зазвичай використовують швидкорослі, часто однорічні, культури різних типів. Кожен сидерат має свої переваги і недоліки. Тому їх вибирають відповідно до персональних умов: складом ґрунту, його станом, кліматичною обстановкою на конкретній місцевості і потреби в особливих функціях сидерата.
До бобовим сидеральних культур відносяться: горох, сочевиця, люцерна, квасоля, люпин, конюшина, соя, вика, нут, буркун, чина і конюшина. Головна перевага бобових – здатність генерувати в ґрунті рекордну кількість азоту. Велика частина актуальних для вирощування на вітчизняній землі овочевих культур вкрай чутлива саме до цієї речовини, через що бобові сидерати особливо популярні.
До злакових сидератів відносяться: пшениця, ячмінь, овес, жито і сорго. Їх відмінна риса – зміст великої кількості поживних білків, запас калію, часткова незалежність від типу ґрунту.
До хрестоцвітих сидератів відносяться: ярий ріпак, біла і сиза гірчиця, суріпиця і редька. Цей тип культур – досконале органічне добриво, яке дає фору будь-якому гною. У них потужна коренева система і їм плювати на температуру за бортом. Прекрасно справляються зі шкідниками і навіть мають фітосанітарні властивості.
Всього один представник – гречка. З плюсів: стрімке зростання, здатність до глибокого розпушування ґрунту і зниження його кислотності.
Один представник – фацелія. Унікальна водолістнікова культура надає ґрунтові: величезну кількість зеленої маси, поліпшення структури ґрунту, швидке зростання і захист від нематод. Не боїться холоду, легко уживається на будь-якому ґрунті і виживає при малій кількості світла.
Представники: соняшник і календула. З соняшником за потужністю і глибиною коренів позмагається хіба що люпин (легко досягає двох метрів). З переваг: незрівнянна зелена маса і байдужість до типів ґрунту.
Також один представник – амарант. Його суперздатність – стимулювати життєдіяльність корисних мікроорганізмів і поставляти азот, витримувати холод і не боятися хвороб і шкідників.